У всіх гумінових речовин (не має значення, якого походження) єдиний принцип будови! У них є каркасна частина – вуглецевий скелет, заміщений функціональними групами. Гумінові речовини – одні з найбільш складних за будовою природних органічних з’єднань, в цьому вони перевершують навіть нафту, лігніни та вугілля! Серед заміщувачів переважно карбоксильні, гідроксильні, метоксильні та алкільні групи. Крім каркасної частини, у гумінових речовин є й переферійна, збагачена полісахаридними та поліпептидними фрагментами.
Саме більша кількість тих чи інших груп, тих чи інших фрагментів і визначає функціональність гумінових речовин. Лідери за вмістом гумінових з’єднань – органогенні породи, до яких відносяться вугілля, торф, сапропель, горючі сланці. Найбільше гуматів видобувається з окисленого бурого вугілля чи Леонардиту, тому що в ньому гумінових речовин до 85%. Отже – найбільше джерело гумінових речовин – відходи видобутку бурого вугілля, і це частково відповідає основним принципам «зеленої хімії». Друге джерело гумінових речовин – Торф.
Третє джерело гумінових речовин – Сапропель (донні відкладення прісноводних водойм, що утворюються з залишків рослин та тварин). Окремо від інших «природних» джерел гумінових речовин – Лігносульфонат (один з продуктів целюлозно- паперової промисловості).
Наявність великої кількості функціональних груп надає солям гумінових і фульвох кислот властивостей біологічно активних речовин, а наявність різноманітних класів органічних сполук у складі гуматів робить їх матеріалом для синтезу клітинами власних ферментів, гормонів, білків.
Полімерна структура гуматів дозволяє виконувати низку фізіологічно важливих функцій в рослинних клітинах:
– утримувати воду в клітинах;
– зв’язувати шкідливі хімічні речовини;
– виконувати роль буфера при відхиленнях рН;
– брати участь у транспорті елементів живлення;
– виконувати енергетичну функцію як джерело органічних речовин.
Механізм дії гумінових речовин полягає в активації та стимулюванні всіх біохімічних процесів в організмі рослини не лише на початковому етапі проростання насіння та утворення кореневої системи, але й на етапах подальшого росту та розвитку рослини. Також Гумінові речовини відіграють важливу роль у покращенні фізико-хімічних властивостей грунту, активізації мікрофлори, міграції поживних речовин.
Застосування препаратів, що містять різне співвідношення солей гумінових/фульвових кислот варто розділяти. Солі фульвових кислот більш продуктивно застосовувати при передпосівній обробці насіння та осінню у фази сходів, тоді як солі гумінових кислот більш ефективно застосувати в наступні фази вегетації, цвітіння та наливу плодів.
